я - це життя. я встаю зранку і дивлюся у вікно на кукурудзяне поле. листя кукурудзи ворушиться на вітрі і нагадує пальці, що хапаюь повітря за хвіст, як я хапаю вічність, а вона з кожнем днем віддаляється все далі. колись вона добіжить до горизонту - і я залишу своє тіло, зоставлю його на землі, хай піддається законам фізики і далі, а я змушена шукати нового приречення.
я - це страх. я підліжковий монстр. туман над полем. я лице в темноті, що переслідує хворих. я стукаю у вікна людей. люди мене не чують. я можу злякати лише себе.
я - світло. увімкнеш мене - побачиш глибину і наповненість життя. вимкнеш - відчуєш себе самотньо навіть посеред переповненої кімнати.
я - це біль. біль, що проходить крізь темноту, в якій ти сидиш вже в котрий раз і боїшся навіть згорнутись калачиком, щоб не відчути власного тепла. бо ти вже вирішив, що в тобі його давно немає.
бо ти вирішив, що тобі його ніхто не поверне.
я - це злість. що немає нічого спільного із трансцендентальними уявленнями поетів про нього. реальна руйнівна злість, що одного разу бере тебе на руки, але не заколисує, а тільки хвилює і змушує борсатися на березі існування, як тупенька рибина.
я - це твоя молодість, що застигла на півдорозі до дорослішання, так і залишилась перехідним етапом, якого ти не перейшов.
я - це воля, якої всі так старанно уникають, звужуючи свій кругозір, обов'язково відрікаючись від відповідальності, апріорі відрікаючись від щастя, неодмінно погоджуючись на фрустрацію.
я - це невідворотність, яка наступає відзразу після волі. наступає тобі на п'яти, потім лягає на спину і врешті-решт зручно вмощується, придавлюючи тебе до бездіяльності.
я - це випадок. який одного разу станеться з тобою і переверне все твоє життя.
а може, і не переверне.
а може, так ніколи і не станеться.
___________________________________
https://vk.com/adelaid_e