ЯК ПЛАЧЕ НЕБО
Як плаче небо уночі
І снишся ти мені, кохана,
Твої дівочі бачу очі:
Для мене завжди ти – весняна.
Весняна квітонько моя,
Не можу я тебе забути.
Твій голос, як у солов’я,
Цього не можу я збагнути.
Чому така дана любов,
Таке страждання і мовчання?
А небо плаче знов і знов, –
Не хочу цього я кохання.
Не те чекав я відчуття,
Хотів дізнатись про любов,
А Бог удруге дав життя,
Щоб жив лише я без обмов.
Я вдячний Богові й тобі,
За наданий урок мені!
Важкий це був урок тоді,
А серце досі в пломені!
17.08.2016 р.
А. Рогуля
