А вночі розквітла вишня в перший раз,
Тільки жаль, що в жовтні виспіть вишням - зась!
На гілках нема листочків вже давно,
Та розквітли білі квіти все одно.
Ось така буває в світі дивина:
Впало в трави павутиння - сивина,
А маленька вишня ще не зна про те -
Надто швидко цвіт осінній отцвіте.
Так трапляється, на жаль, чомусь в житті:
Вже здавалось - більш коханню не цвісти.
Тільки доля зна - прийде в останній раз
Літо бабине й здивує знову нас.
Опадуть тихенько ніжні пелюстки
І тумани вкриють густо плин ріки,
Пройде осінь, снігом закружля зима
Й приведе безсоння глупа ніч й німа.
В жовтні вишня розцвіла у перший раз,
Тільки жаль до сліз, що виспіть вишням - зась!
Так трапляється, на жаль, чомусь в житті:
Вже здавалось - більш коханню не цвісти.
Тільки доля зна - прийде в останній раз
Літо бабине й здивує знову нас.
Може, не треба шкодувати, що врожаю ягід не буде, а просто радіти цим квітам, які не зважають навіть на те, що зараз осінь? Вони несуть красу та любов - це їх маленька і велична місія. Я Вам вдячна за цей вірш
