Ім’я родини Алчевських увічнене не тільки в монументах та на пам’ятних монетах, а й на мапі України – на честь голови родини, Олексія Алчевського, було перейменоване місто Юріївка, нинішній Алчевськ. Успішний банкір, промисловець-металург, меценат, голова Харківської «Громади», він був яскравим представником нової генерації підприємців Російської імперії. Його дружина Христина – активний діяч народної просвіти, педагог, освітянин і письменниця.
27 грудня 1876 року – 140 років тому – в родині Алчевських народився син Іван – надзвичайно музично талановитий і обдарований, він мав абсолютний слух та, як згодом виявилося, унікальну музичну пам’ять та особливий голос. Голос Івана Алчевського - м’який ліричний тенор – вирізнявся дуже широким діапазоном, що дозволяло йому виконувати навіть баритональні партії.
Первинну музичну освіту Іван отримав від батьків і брата Григорія; далі вже навчався співу в Брюсселі та Парижі, паралельно навчався в Харківському університеті. 1901 рік виявився важким і для економіки, і для родини Алчевських: в Росії почалася економічна криза. Підприємства Алчевського опинилися на межі банкрутства, але уряд відмовив Олексію Алчевському в дозволі на випуск облігацій та не дав державних замовлень; 7 травня 1901 року підприємець покінчив життя самогубством, а його активи перейшли до торгового дому Рябушинських.
Того ж 1901 року Іван закінчив навчання в університеті та розпочав кар’єру співака. Він дебютував з арією Індійського гостя на сцені Маріїнського театру – найпрестижнішого театру імперії. Про обдарованість Алчевського та широту його виконавських можливостей свідчить той факт, що за 1901-1905 роки він опанував понад 20 оперних партій, водночас продовжуючи навчання та удосконалення майстерності. Всього ж у творчому доробку Івана Алчевського – понад 50 оперних партій, які він опанував за дуже коротке творче життя, що тривало всього лише 16 років.
Вже 1905 року Алчевський почав гастролювати Європою та США, співав, серед іншого, в Ковент-Гардені, Лондон, та в Манхеттен-опера в Нью-Йорку.
Йому випала честь – а радше він її був гідний, виборов сумлінною працею – стати солістом провідних театрів Європи. У 1908-1910 та у 1912-1914 Іван Алчевський - соліст Гранд-опера в Парижі; у сезони 1910-1912 і 1914-1917 – соліст Великого театру (Москва) і Маріїнського театру (Санкт-Петербург).
Кажуть, 1910 року в Гранд-опера на виставу «Самсон і Даліла» завітав сам автор опери Каміль Сен-Санс – і він був глибоко вражений виконанням Алчевського.
Батьки прищепили Івану не тільки музичний смак; 1909 року Алчевський заснував в Москві драматичне товариство «Кобзар», що об’єднувало українських митців, які на той час діяли в метрополії, та пропагувало українське мистецтво. Іван Олексійович очолював товариство до 1912 року. Під час концертів та гастрольних турів Іван Алчевський завжди виконував українські народні пісні.
Іван Алчевський багато гастролював і навіть помер під час гастролей, у Баку, у віці всього лише 41 року. Він захворів на менінгіт, на той час невиліковну хворобу, і 26 квітня (9 травня н.с.) 1917 року співака не стало.
Зрозуміло, що на той час фонографічна індустрія ще тільки зароджувалася, але 8 арій у виконанні Івана Алчевського таки вийшли на грамофонних платівках.
На Youtube доступні одиничні виконання Алчевського. Зокрема – арія Індійського гостя з опери «Садко» Римського-Корсакова, з якою Іван Алчевський свого часу дебютував - це й справді особливий голос.
27/12/2016
