Чимало серед митців тих, чия творчість і навіть саме життя розквітали всупереч обставинам, які пропонували і життю, і творчості одне: смерть.
Якщо ти народився в Європі в ромській родині напередодні Другої світової війни, ти отримав величезний шанс бути знищеним разом з мільйонами інших «недолюдей». Якщо ж ти володів певним мистецтвом, в тебе лишався маленький – можливо, один зі ста, - шанс вижити: адже мистецтво торкається й скам’янілих сердець катів.
Саме так трапилося з Жаном Рейнхардтом, більш відомим як Джанго: хто не пригадує це ім’я, зрозуміє все, коли почує оце
Рома (французькою «мануш»), він народився 23 січня 1910 року в Бельгії. З дитинства самостійно опанував скрипку – і майстерно виконував практично весь класичний репертуар угорських композиторів. Він також вправно грав на банджо-гітарі – так вправно, що у 17 років вже мав перший запис, і відтоді світові авторитети банджо спеціально приїздили у Францію, аби розшукати Джанго (його родина вела традиційний кочовий спосіб життя) та послухати його гру.
Однак далі трапилася трагедія: на пожежі Джанго отримав важкі опіки, провів кілька місяців на лікарняному ліжку, кінець-кінцем одужав, але нога та 2 пальці на лівій руці були паралізовані. Лікарі давали страшні прогнози та наполягали на ампутації пальців та ноги. Джанго переміг і лікарів, і хворобу: за рік він вже міг ходити, а також винайшов нову техніку гри на гітарі. Власне, ця техніка й принесла Джанго світову славу та зробила його першим великим джазменом європейського походження. Саме в той період він уперше почув Армстронга та Елінгтона, і свідомо розвивав свою техніку гри на гітарі трьома пальцями в напрямку джазу.
Не тільки унікальна техніка прославила Джанго: він був і талановитим і плідним композитором. За деякими даними, він написав понад 100 пісень. Деякі з них можна почути нині в кіно: у таких блокбастерах як «Голова в хмарах», «Авіатор» (https://youtu.be/HTX2ahPhHS8), «Матриця» (Minor Swing https://youtu.be/mN8fw8M18U8 та Nuages), «Шоколад», «Метроленд», в багатьох стрічках Вуді Алена), а також в комп’ютерних іграх – пісні Джанго, зокрема Mafia https://youtu.be/k4DYfUSwDgI, стали темами ігор Mafia: The City of Lost Heaven, Mafia II, BioShock, BioShock 2, BioShock Infinite.
Джон Л’юїс з Modern Jazz Quartet присвятив Джанго одну зі своїм найчарівніших мелодій – так і назвав її Django, і мелодія стала новим джазовим стандартом
Джанго часто згадується в розмовах персонажів; загалом нині, коли його нема вже 64 роки, і в кіно, і в літературі, і деінде повсякчас можна зустріти його ім’я. Загалом референсів до його особистості та музики надзвичайно багато; враження таке, ніби ним, його ідеями просякнута сучасна культура, ніби Джанго – живий серед живих.
Джанго привертав до себе не тільки як музикант: він був яскравою особистістю, його любили слухачі, його любили в європейській творчій спільноті - з ним підтримували дружні стосунки письменники, поети, режисери, актори, музиканти, художники...
Шансів вижити, як ми знаємо, в нього було не так щоб занадто. Нацисти методично нищили ромів, і родині Джанго просто щастило – не так легко заарештувати кочовиків. І Джанго мандрував Францією та давав ще більше концертів, ніж до війни: мануш на сцені, що виконував джаз, сприймався французами як символ протесту, боротьби та майбутнього звільнення. А пісня Nuages загалом стала гімном спротиву окупантам
Однак німці – люди ретельні. Джанго ідентифікували та визначили його долю – артиста надзвичайно наполегливо запросили на «гастролі» до Німеччини. Музика та його компаньйони чудово зрозуміли це запрошення на страту; вони розділилися й подалися хто де. Джанго намагався отримати притулок в Швейцарії, однак незворушні нейтрали відмовили – і на кордоні з Францією його заарештували. Джанго мав додатися до 600000 ромів, знищених нацистами.
Аж тут доля проявила свою примху, мистецтво - свою міць. Був серед фашистів офіцер, що мав прізвисько Доктор Джаз, бо таємно обожнював джаз (звісно, таємно, Третій рейх таке «дегенеративне» мистецтво не шанував). Отже, Дітріх Шульц-Кон (Dietrich Schulz-Köhn), офіцер люфтваффе, звільнив Джанго – і той загубився на французьких теренах і вцілів.
А далі, по закінченню війни, доля знову показала свою примхливу природу. Кінець 40-х – початок 50-х приніс нові музичні стилі, породив нових зірок. Джанго був ще молодим, його талант і творча винахідливість, мабуть, змогли б адаптуватися до нових смаків. Та згадаємо: кочове півголодне життя, юність під тінню Першої світової, важкі опіки, паралізована нога, втрата пальців, виснажливі стресові роки Другої світової війни – все це зруйнувало його здоров’я. Джанго відійшов від музики, захопився живописом, а 16 травня 1953 року його не стало.
Ось це і є Джанго: коротке життя, якому доля дала замало шансів – і нова яскрава музика, що використала усі ті шанси до останнього! Мабуть, тому цю музику починаєш любити з першого такту, а сам Джанго знову й знову видається - живим серед живих.
Ось тут деякий ентузіаст зібрав мало не 3 години записів Джанго Рейнхардта – це надзвичайно:
23/01/2017
Я не перестану дякувати Вам за таку потрібну просвітницьку роботу. Через "залізну завісу" ми майже не знали зірок західного світу. Та й про своїх багато чого було утаємничено.
Спасибі, Максиме!
Через "залізну завісу" ми майже не знали зірок західного світу. Та й про своїх багато чого було утаємничено.
