"Єдиний Боже! Все обсіли хами.
Веди мене шляхетними шляхами.
І не віддай цим людям на поталу –
вони вже іншу віру напитали.
Одплач в мені, одплач і одболи, –
вони ж моїми друзями були!"
Ліна Костенко
Подяка Небу – не добили "хами".
Зцілюсь я! І шляхетними шляхами
ітиму, як велиш, а отже, Боже,
в болото зіштовхнуть – ніхто не зможе!
Тим більше, мстиві жовчні "однодумці",
що не простили власну думку жінці.
Не треба ворогів. За різкість в слові,
є друзі, що втопить – завжди готові!
Затерпнувши у здивуванні й горі,
молилась. А гуру́, неначе хворі,
мов "дах зірвало" з люті до безтями,
все рили... ( та туди й звалились!) яму.
А жаль, що піддалися гніву й блуду.
У час біди – не місце сварам, бруду.
...Їм гріх той невідмолений нести.
Одплач в мені, мій Боже!.. І прости...
Друзі, вельмишановні читачі! Через певні обставини, якийсь час
(надіюсь, недовгий) я не зможу заходити на сайт.
До зустрічі!
