На Майдані я стільки знайшов!
Сам згубив там усі враз страхи.
На всі рани – із кетгуту шов,
З ворогів позлітали дахи.
Та дурна, із свинцю, кружляла,
Все хотіла зробити дірку,
Уберіг Бог від цього жала.
Я шукав Україні зірку
Між димами і водометами,
Під бруківкою і щитами,
Поміж втомленими наметами,
Поміж ворогом і братами.
Бачив качі пливли рікою,
Бачив небо упало в Дніпро,
Надто була сльоза їдкою,
На долоні - усіх цих нутро.
Я хіба хоч чогось ще боюсь?
Все минає колись в цім світі!
Пану я аж ніяк не вклонюсь,
Як душа його у лахмітті.
Як нестерпно брехнею там тхне,
Як він боляче робить чеснішим,
Він - такий і сам скоро мине.
Я ж з Майдану прийшов ще сильнішим!
