Ти людина безкраїх степів
І безумні вітри тебе гукають з собою,
Ти відкритий кожному, відкритий всім
І в тобі можна надихатись досхочу.
Ти людина високих, неприступних гір
І серед твоїх кам'яних стін згубитись так просто,
Варто не відступитись і піднятись до твоїх височин
І промовити до неба голосно.
Ти людина океану, незвіданих глибин
На твоїй поверхні щодень розглядає себе сонце,
Так гіпнотично діє, твоя рівномірна гладінь,
А буває розгуляється жахливими штормами.
Ти людина могутніх стихій
Проявлення світла і мороку
В тобі можна віднайти на любе питання відповідь,
І пізнати всю широту всесвітнього простору.
