Запаковані наші душі, запломбовані
Скільки років у позику щастя берем.
Всі теорії, алгоритми, стандарти спростовані
В нашім світі немає законів, систем і схем.
Ми ховаємо світло своє від безжальних дементорів
На світанку несемо до сонця на упокій
Люди так потребують аллахів, богів чи менторів,
Що готові молитись по головах навперебій.
На коліна стають, та самі віддаляються,
Бо до вищого треба навшпиньки і горілиць
Вибачаються, очі ховають і звечора каються
А на ранок у кожного пригоршня гострих спиць.
Сотня твоїх ночей - мовчазні дні моїх розмов.
Один світ поділив нам шматок неба порівну.
Тих життєвих табу в нас з тобою чимало та знов
Ти будуєш мости до мого глибокого сну.
