Завітало сонце і в моє віконце;
Стало зразу тепло на душі;
І немов то нерозділене кохання;
Вигорає десь на пустирі.
Горить, горить, ніяк не догорає;
І своїм чорним ядовитим димом;
Отруює людські серця;
Що ще колись ось так могли любити…
Невже це все проходить, просто так?
І не залишить навіть згадки про той час…
Коли кохав тебе моя лебідко,
А ти лишень сміялась в стороні…
