Є таке місце під соснами,
Там небо темно-сіре,
Усе залите чорнилами,
Похмуре, вічне і красиве.
Там старенький високий ліхтар,
Мерехтить крізь темряву ночі,
Він вічність залишив у літах,
Такі вже йому дні пророчі.
Ось лавочка засипана листками,
Стоїть напевно тут з покон віків,
Глибоко погрузла стальними ногами,
Приречена слухати шепіт лісів.
Люди тут рідкісні гості,
Приходять лиш темними вечорами,
Залишають відверті сповіді,
І втікають обтяжені справами.
А з першим проблиском світанку,
Художник ранок вже працює,
Малює сосни і ліхтар, і лавку,
І цілий світ і навіть вас малює.
