я – такий собі хлопець,
якого ніхто не знає;
я живу собі тим однобоким життям,
якого ніколи не обирав. –
з цими думками в моїй голові,
що на плечах у мене, чи на мені самому.
і ось я сам – а перед чимось невідомим,
чимось таким невластивим, чи неїдомо-питомим.
моє страшне кіно! не віриш? а чиє?
маю намір свояцький, такий він і є:
мій власний:
ми беремо та забираємо,
відіймаємо, не віддаємо,
солодко їмо, а ще солодше спимо, –
і ніколи нам, я сказав ніколи
поглянути на те з протилежного боку.
чому ж ми, буває, так дивуємося?
ми дивуємося, бо ніщо не триває довіку.
оце таки так! я трохи знаю про все,
а точніше: про все потроху.
зараз, наприклад, я маю
10 баксів у себе в жмені!
так, знаю про все потроху –
не плач, бо виходить, що так я й думаю.
я цікава мішень для розумних –
така вже у них амбіція,
таке вже серце у мене,
що треба мене оглянути й прошунтувати
перше ніж я,
тобто рушу з місця;
друге ніж дамся мене схопити.
та чи я рушу? вчись: я не мушу.
наприклад, скажіть мені кого шанувати,
і я шануватиму;
чи кого, навпаки, ганяти,
і я ганятиму,
та то вже сором, нечесна гра.
ми все лиш хапаємо та беремо –
в тому завжди є своє зло, і ніколи немає добра.
через те мені зле, наче так,
наче коли я не в камері,
тут мене зразу й хапають,
та коли я не в фокусі – ні.
ви погляньте на це: ви погляньте, як я зіграв це!
оце таки справді реальна, конкретна річ.
чому ви здивовані, чи я аж такий розумний?
саме до цього я й готувався;
ну, а так – я дурний, і можливо, хропів цілу ніч.
ти таки справді знаєш потроху всього,
коли вже ці 10 баксів знову у мене в жмені!
затям собі, друже: так буде всю дорогу:
в цьому світі панують закони та принципи,
а не собаки скажені
за твором: little know it all, iggy pop
ID:
746993
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 20.08.2017 21:26:30
© дата внесення змiн: 20.08.2017 22:38:30
автор: norton
Вкажіть причину вашої скарги
|
