Жіночка наша українка,
Та ще коли на голові вінок,
У вишитій білій сорочці
Вона є найкраща серед жінок.
Не обділив її Бог красою,
І дуже щедро обдарував
Гарним личком, чорною косою,
Та ще в ході грації додав.
І розумом також не обділив.
Та ношу важку на плечі положив.
Бо ти берегиня свого роду,
Хоч не усе маєш за це нагороду...
Україночко рідна ти моя!
Чарує і милує врода твоя.
Весною квіткою розквітаєш
Як сонце теплом усіх зігріваєш.
ЗІ СВЯТОМ, ВОЛОДЮ!!! 
