Стій
Тільки не відчувай нічого
На шляху до завтра
Птахи втомлені насняться тобі
Розсипаючись у роті шматками солі
Пір'їнами холодніх снів лоскочучи горло.
Стій
Про щось думати треба вночі
Обіймаючи подушку цвяхами набиту
Тільки нічого не відчувай
Зупини очі кольору застуди
На іржавих гніздах втомлених птахів
Стій на шляху до завтра.
Мої вулиці асфальтовими зубами домів
Вчепились в небо твого безсоння
Де птахи розсипаються сіллю
На розгромлене поле твого язика
Нерухомою іржавістю слів засіяне
Так просто і знесилено
Стій
