Я бачу тебе,і буду бачити вічно,
твої очі,губи і сяйво душі.
Але боюсь що буде трагічно,
коли я побачу твій плач уві сні.
Ти будеш ридати та гучно кричати,
що ти не змогла і ніколи не зможеш.
А я стараюсь твій біль перейняти,
і зрозуміти про що ти говориш.
Я як той демон буду гнівом палати,
трощити,вбивати себе зсередини.
На ранок я встану і буду чекати,
смерті яка полює за мною й донині.
Можливо,ти щаслива і без мене.
І кажуть мені,"пізно,вона не твоя"
Але набридло це бажання шалене...
Сказати,що твій голос - це спів солов*я.
Таким його я чую,і бачу очі повнії добра.
Забудь образи,вчинки,забудь мої слова.
Тебе я не забуду,де б ти не була.
І буду знати коли впаде твоя сльоза.
Я вилікую рани,та віднесу тебе до Раю,
сам піду до пекла і буду блукати.
В своїй душі я миттєво помираю,
а в твоїй хочу від радості кричати.
Я бачу тебе і тобою марити буду.
Буду за руку тебе ,принцесо, тримати.
Немає на мене верховного суду,
Я тільки навчився серцем кохати...