Наповнені змістом в любові прожиті моменти.
Всі злети й падіння закохані ділять на двох.
Любов - це бажання зігріти: словами і......пледом.
Любов - не подяка, не плата емоцій за борг.
В любові ніхто і нікому нічого не винен.
Чуттів невагомість польотом думки окриля.
Вона нездоланна, душі як сягає корінням.
Що падає долу - поламане вітром гілля.
Любов - це потреба угору тягнутись натхненно,
Рости і рясніти на сонці наливом плодів.
В любові ніколи не буде самотньо і темно:
Душі це основа - безсмертям народжений спів.
З мелодичності "вибиває"... Напевне, я тому тих "..." і поставила - дуже вже хотілося звернути увагу на важливість простих, але таких потрібних, зігріваючих у всіх сенсах, діях - це бажання турбуватися.
Дякую щиро! І Вас! Тепла (словесного, тілесного, душевного, пледового)!!!
Подобається, коли поет знає про що пише, і вміє про це написати, передає словом своє розуміння..
С.І.М.ка відповів на коментар @NN@, 18.01.2018 - 22:13
Ці рядки - заримована проза. Кілька фраз просилися на папір - записала. Обдумала, а потім заримувала, тому й вийшов твір......"це я так, констатую". Дякую щиро!