Серце на друзки розбите тобою,
В жмені збирала і пальці колола,
Зраду змивала гіркою сльозою,
Щоб кольори прояснити довкола.
Сіра пустеля від краю до краю,
Грім децибелів летить через простір,
Серце розбите у вірш я складаю,
В нім, що не слово – удаваний постріл.
Звірені рими шикуються струнко,
Склеєне серце -- міцніше нового,
Шрами сховаю за пильні лаштунки
Серцю із глянцю вони ні до чого.
Гордо нестиму в життя наче кубок,
Серце в лещата затиснуте міцно,
Хай навіть SOS прозвучить зі всіх рубок,
Не озирнусь на палаюче місто.
Надія Семена
