Хіба весна тобі сказала,
Що я тебе вже не люблю,
І пробігаючи вокзали,
Твій погляд з тисяч не ловлю?
Хіба пташина проспівала,
Що все скінчилось в одну мить?
І полум'я, що відчували,
У нас вже більше не горить?
Зажди, прошу! Не ріж канати!
Та навіть вже як сталось так, -
Ніхто ж не змусить не кохати
І не зітре із серця знак...
Стривай! Не руш недоторканне!
І дій поспішних не чини!
В саду душі не нищ кохання!
Не рви останньої струни!..
Пересікаючи перони,
Я зрозуміла той мотив:
Ми були причепні вагони,
Які хтось раптом розчепив.