Я голос твій хочу почути,
Живий, а не той в телефоні.
Тебе я не бачив та вийшло,
Що хочу я бути з Тобою.
Хоча б на коротку хвилину,
Щоб стукіт лиш серця відчути.
Щоб образ лиш твій без упину,
Назавжди запав мені в душу.
Я хочу, щоб спраглі вже губи,
Торкнулись до ніжної шкіри.
Мене Ти назавжди погубиш,
Позбавиш і Волі і Віри.
Чому ж Ти мене так боїшся?
Невже так я схожий на монстра?
Кохання у нас платонічне,
І з нього, що вийде вже хтозна...
А, що ж нам обом заважає,
Одне лиш одного пізнати.
Зробити один крок до раю,
Взаємно і ніжно Кохати.
Чудові рядки!
Мо" вже пора наважитись зустрітись....Щоби в очах закоханих втопитись...І на солодку каву запросити...Адже кохати - є заради чого жити...
Жінки бояться розчарувань... Та, все буде добре! 
