Зневажую продажних вас рабів,
Чужинську владу, випл.ддя єреїв.
Безмежний мій і виправданий гнів,
Пора під зад, чорноризі з ю.еєм.
Не поклоняюся чужинському Ісу,
Бо зневажаю ж тих рабів убогих.
Своєму Богу… відданість несу,
Надії бо не бачу від христових.
Зі мною Мій у кожнім колоску,
У світлій думці ясної свободи.
У кольорах її і кожному мазку,
У витворах… священноїприроди.
В піснях бо є, в блаженній тишині,
В найкращій світі українській мові.
У небі синім… в хмарках, вишині,
Від благодаті в задушевнім слові.
Він береже мене, втішає від тривог,
У світлу путь внучків благословляє.
Русинів стержень, звуть його Дажбог,
З віків до Вкрайни Дідо промовляє.
Хіба може БОГ бути чужим?? Якщо вже починають ділити на своїх-чужих - то йдеться тут геть не про Бога, а про чисто людське: інтерес, корИсть, дурість, нарешті. Проблема людей у тому, що, як правило, за релігією і її адептами самого Бога і не помічають. А адепти - вони теж люди, і теж бувають різними, в тому числі і недосконалими, і просто навмисними злодІями. А так виходить, що кожна релігія сповідує "свого" бога, а по суті, ніякого БОГА і нема, так, божки і боженята.
Цікаво: Хто ти? Якщо чужого єврейського бога славиш?
