Тобі, моя сумна!
Заходь до мене, осінь, в гості.
Будемо пити теплий чай.
Насмажимо гарячих тостів,
А наїмося сподівань!
Заходь до мене, в гості, осінь.
Ми приймемо холодний душ.
Ми ляжемо у мокру постіль,
Ми зірвемо з тобою куш.
Ти непорушна, непохитна,
Така тендітна і м’яка.
Ти замість меду й молока
Даєш, хм, ти не даєш, бо хитра.
Бач, титри на екрані літа,
Баштан без кавунів тепер.
Банти, заплетені у квітні
Я розплітаю і у ліжко
кидаю тебе!
Моя красуня оксамиту,
Руда, багряна самота.
У келихи вино налите
Ми зараз вип’ємо до дна.
Моя ти королева ночі
Я так давно тебе чекав.
Твої жовто-гарячі очі,
Сльозами втомлена щока…
Не плач, ще прийде тепле літо,
А перед ним зима, весна.
Та й чорнобривці – також квіти:
Ось глянь – тобі, моя сумна!
Олексій Петрович Скрипаченко І-ней - Інфант
12,09,2018
Дякую, Чайківчанко
