Через біль й кілометри розлуки,
Крізь жорстокість нестримного часу,
Що, у мить розставання, так мучить,
Відігнавши сполохане щастя,
Ти лети вільним вітром додому,
Мчись на крилах любові, мов птаха,
Залишивши свій відчай і втому,
В чужині, щоб без сумнівів й страху,
Стріти радість прещирих обіймів
Та цілунків коханого серця,
Знай і вір, все для тебе зумію,
А лихе, коли прийде, минеться,
І розквітнуть по-новому мрії,
Та надія всі хмари розжéне,
Лиш би ми, у світах не згубились,
Повертайсь... Повертайся до мене!
