Війна-злодійка,від її одноманітності,недолугості,несправедливості можна здичавіти,тому хлопці,прокинувшись рано-вранці,зібралися всі разом готувати нехитрий,колективний сніданок воєнної пори,щоб трохи поспілкуватися,за що поплатилися життями у так зване -"хлібне перемир"я",залишився живим тільки один боєць,який за старою,домашньою звичкою мився у саморобному душі.
Усіх розстріляли вороги,які підло,нахабно підкралися,виконали свою злочинну справу,швидко втекли від помсти.
А тут на світлині-кав"ярня-"Ласточка",із побитими кулями стінами,немов решето.
Далі- боєць із цуценям на руках,яке підібрали,урятували від голоду і холоду.
Потім на світлині-побратими бійця-красиві хлопці,які не вживають алкогольних напоїв і не курять.
Ми побажали хлопцю одужання і в майбутньому стати генералом сучасної української армії.
Можливо у майбутньому це- президент України?
Після спілкування із захисником народилася пісня:"Я тут живу!"
Я тут живу,
Моя тут хата,
Моя тут рідная сім"я,
Моя Вітчизна рідна-
Матінка моя,
Храню її,як ту
Зіницю ока,
Уночі і вдень
Зовсім не сплю
Тому,що я її
Безмежно так люблю!
Прийде весна,
Настане літо
І відійдуть
Гіркі часи,
Розквітне матінка-Вітчизна
І буде радісно мені!
9.09.2018р.
Терпіння нам усім... 
