Не для мене чапіти в покорі гниття,
Маю гідність, є риса… високої честі,
Усе інше для мене то просто сміття,
На коліна не стану, не вмру у безчесті.
Як учора й сьогодні на крилах у мрій,
Ради Вкрайни, я житиму щоби літати.
Буду в камінь, вгризатися так, як пирій,
Україною буду до смерти страждати.
Дав Господь Україні зродитись Орлом,
Над Дніпром в височіні на кручах літати.
Не літатиме птаха з підбитим крилом,
Гордовита не може у ранах злітати.
Люблю серцем поранену птаху мою,
Відігрію в промінні з краплин водограю.
Дав Господь мені слово в Небеснім Раю,
Просинайтеся дітки прошу вас, волаю.
Я ні в кого не крав, я є сам, то моє,
В сьогоденні можливо, я лише єдиний.
Та за обріє Сонечко Світле встає,
І заповнює пам'яттю хто ми судини.
Не моїх дрібних мрій… - ради слави її,
Від Богів величавої Слави могуття.
Повноводдям весняним круті ручаї,
Оживляють замули Рікою в майбуття.
Кажуть злий, агресивний, корона в мені,
Не дозволю поранити вдачу козачу.
Звинувачення скраплі візьму у жмені,
Притулю до грудей, я і гірко заплачу.
Все, що маю то звідти… від Бога в мені,
Знову в бій, як в дорогу в тривозі рушаю.
З того світу вернувсь… не топлюся в вині,
Те, що дав мені Бог для людей залишаю.
