ВСТАВАЛО СОНЦЕ, ПЕСТИЛО ВЕРХІВКИ
ДЕРЕВ, ЩО МРІЯЛИ В РАНКОВІМ СНІ.
СТРУМОК ДЗВЕНІВ, МОВ ГОЛОСОК СОПІЛКИ
СПІВАВ І ВИГРАВАВ МЕНІ.
ЦВІЛИ РОМАШКИ, ЇХ ЖОВТЕНЬКІ ОЧКА
ДИВИЛИСЯ НА ЦЕЙ ЧАРІВНИЙ СВІТ.
В ГАЮ МАЙНУЛА ВИШИТА СОРОЧКА,
ПЕРЕЛЕТІЛА ЧЕРЕЗ ПЛІТ.
НЕБЕС БЛАКИТЬ-РОЗВІЯНА ХУСТИНКА,
НАКРИЛА ГОРИ СЯЙВОМ ГОЛУБИМ.
ЧИСТЕНЬКА, НАЧЕ ВИМИТА ХАТИНКА,
ПУСКАЛА З КОМИНА В ВИСЬ ДИМ.
ЗАВМЕРЛИ ТРАВИ СКРОПЛЕНІ РОСОЮ,
ЧЕКАЛИ ТИХО ДЕННОГО ТЕПЛА.
Я ТАК ХОТІЛА БОСОЮ НОГОЮ
НА НИХ СТУПИТИ-НЕ МОГЛА.
БО СНИЛОСЯ. ТАК БУЛО ТЕПЛО Й ЩИРО
МОЇЙ ЗБОЛІЛІЙ, ЗМУЧЕНІЙ ДУШІ,
І ТАК ХОТІЛОСЬ СПОКОЮ І МИРУ,
ПИСАТИ РАДІСНІ ВІРШІ́!
1995рік с. Урич, Львівська область.
чарівно 
