Проти течії день до вечора,
Стане втечею тільки ніч,
За розмовами з порожнечею,
Щоб позбутися протиріч.
Сміх за звичаєм запозичуєм
Проти відчаю через край,
Ніби душу ним ми очищуєм,
Відсуваючи темну грань.
Час за звичкою плине річкою,
Зорі свічками на шляху.
Залишаються миті лічені,
Знайти відповідь на бігу.
Що залишимо, поміж іншого?
Пошук більшого, мрій нових?
Як ми прагнули долі ліпшої
Серед вимірів часових?
Шлях між хвилями серцем міряли,
Понад сили ми йшли вперед,
Піднімалися й знову діяли,
Бід і сумнівів посеред.
Не здавалися, щось вдавалося,
Ми старалися більше, ніж...
Небо часом нам посміхалося
І штовхало плисти хутчіш
Проти течії, знати ТЕ, ЧИЇ
Серед плетива роздоріж.
