Він одинокий пілігрим,
завжди самотній подорожній,
десь у пилюці придорожній
лежить його природній грим…
Безлюдний все торує шлях,
бо рідний дім йому – пустеля,
то вічний храм його, оселя…
Лиш тінь усмішки на вустах.
Він клоун, блазень, арлекін,
сумний паяц із чулим серцем,
що калатає в ритмі терцій…
Життя поставлено на кін.
Талан у нього – як сума!
Іще від отчого порога
так пролягла його дорога
й шляху назад уже нема…
05.01.2019
:th:
