"Мир" - перекладаю: "Любий запорєбрік! Вибач малоросам, що хотіли жить,
Та не завжди вчасно дупу підставляли, щоб було зручніше брацям нас... любить.
Що нещасна мова жевріє ще трішки: ви не ображайтесь, мало вже бандер;
В моді толерантність, шоколад та коси, ще й без клепки блазні - банда ненажер.
Почекайте, рідні, хто не за "єднання" - витравимо мирно, стане як було:
Тихо, товарисько... ну, які там війни? Сльози, катування, ще й Голодомор...
Не було такого! Це усе "піндоси". Ну, або євреї - хто їх розбере.
Головне - це сало. І аполітичність. Чмокі-чмокі, кумцю, дорога ЕреФ."
Все до біса просто: хочеш жити - повзай. А якщо не вмієш - миттю зацькують:
Патріотам - тюрми, зрадникам - повага, всі права на світі й кишеньковий суд.
Скільки жертв та скільки молитов безсилих - ще? Не "Пливе кача" треба тут - а крик.
"Апалчєнци" - всюди, бо вони лиш - люди, а народ давно вже плазувати звик.
Ну, а хто не згоден - звісно, провокатор, радикал нечемний: до Європи зась
В нестерильних берцях. Всі давно забули, як у тій Європі кров царків лилась...
Ні, не здобувають волю транспаранти, ліхтарі і танці: це - не дар небес:
Де безкарність квітне - тільки зло в пошані, і дорожче правди білий комірець.
Правда має кігті, не боїться бруду, і колюча, kurva - та вона жива.
Хай худоба терпить. А як ти людина - не звикай до стійла й теплого хліва.
Ніде правди діти: соромно та гидко бути чи у рабстві чи волом плестись.
Годі! хто ми нині: може, українці? Чи з німецьких фільмів нація актрис?
