ВІН ( себ то Witer)
Сумую дуже за тобою, й слів немає
Бракує те́бе —сонця, променів твоїх та дивовижного тепла
Немов те дерево, що без води в пуселі — засихаю
Без тебе мучиться моя душа...
ГЛАС, сумирний із пустелі:
Немає слів і журавлиних в небі криків,
Засохла у пустелі навіть сон-трава...
Отак й поет не дуже і великий
Без тебе мучиться... Йому минуле ожива,
мов всохле дерево під сонцем, голе,
стоїть, стоїть, стоїть... в журбі...
нема, нема її ...
а навкруги саме піщане поле...
