У неділю два сусіди
На лавці сиділи
І один із них почав
Тему наболілу:
-От ціну на газ підняли
Знову нам міністри,
Але пенсії й зарплати
Лишили на місці.
Значить, мусимо, Миколо,
Щось не докупити,
Щоб змогли ми за той газ
Якось заплатити:
Вже "нольп'ять" не будем брати,
А лише "чекушку",
Лиш одну на двох канапку
Брати на закуску.
Тепер одну сигарету
Мус на двох курити,
І будемо одне пиво
Пополам ділити.
-Жінці теж тепер урветься,-
Продовжив Микола,-
-Бо вже свої "мальовидла"
Не купить ніколи.
Трохи схудне, бо буде
Лиш раз в тиждень "жерти",
Нові чоботи і куртку
Не купить до смерти.
Та й котам про "кітікети"
Пора забувати...
Тепер будуть вже, як милі,
Миші "пакувати".
І не дай Бог тепер чимось,
Брате, слабувати,
Бо грошей отих лиш стане
На "зельонку" й вату.
-Але мус,- Василь продовжив,
-Мус нам то терпіти,
Аби наші олігархи
Могли багатіти!
Й щоби вони, врешті , стали
Найбагатші в світі,
Щоб ми мали ким гордитись
Й хоч чомусь радіти.
9.2.2019.