Христос хрестився
ув річці Йордані.
Вимерз народ,
бо морози хрещальні!!
Диханням хукають на білі длані:
жінки на руки
сніги на доли
ченці на рами
коні накриті – на сани:
все бач зігріте тихою турботою –
й тихо присутнім бажанням здоров’я,
а от не спробувано сильніше:
вогонь серця, вулкан Любові…
Ну, а для чого ж Син охрестився?
ліси промерзли впень і зразково –
Господи, кришку серця відкрий,
подай здоров’я.
Коням копита приснилися з іскрою –
Боже, святий, вклади здоров’я.
Смішно, алкань: ні дійшов до лі́си ,
ні напівзліг,(?) позоровіш –
Боже, пришли, чи лісу підніми, верни обом – здоров’я.
Душа чиясь клацнеться об страх –
а де притулок? –
Господи, захисти мене боголюбов’ю…
Душа якась вилетить над ліс,
в зріз пустелі, у холод оковний:
Боже, чого я, дурна, не зігрівалась там
боголюбов’ю?!!
Ага.
Була нога.
Далі серця пройдеш?
Та чи не спробувати зараз всім:
машинам,
розвіяним земним апашам,
лісам, лугам,
селянам в запічках з мухою про корову
– підйом!
вогонь серця, розгрів боголюбов’ю…
Це ж Син дав серця вогонь для здоров’я!
Христос хрестився!
20.01.2006
