Ні там, ні тут, ні завтра, ні сьогодні,
Тай взагалі, чи ще буде колись?
Усе не так... усе якась безодня.
Без крил до хмар ніяк не дотягтись.
Усе не так і щастя заблукало,
А, може, й зовсім загубилось назавжди.
Для нього двері й вікна відкривали,
Та в них заходили одні лише вітри.
Гуляли, заглядали в кожну шпарку
І шматували кожен закуток душі.
І, навіть, те, що було в закамарку
Повитягали й покидали під дощі.
А під дощами зовсім сліз не видно.
І плачеш, чи не плачеш - все дарма.
Вітри ж у очі так подивляться єхидно,
А вних нічого, тільки пустота.
Закрили двері і вікно закрили,
Вітри повиганяли із кутків,
Якщо десь теє щастя загубилось,
То і вітрів не впустимо у дім.
Нехай летять, нехай його шукають.
І щастя хай на крилах принесуть...
Бо щастя без любові не буває,
Вони окремо просто не живуть.
18. 03 19
