Там, за гранями, де світяться зорі,
Де сонно кружляють комети,
Так тихо,спокійно, іде все поволі,
І мовчки зависли планети.
Від краю до краю Чумацьким Шляхом,
По вічності Всесвіт гуляє,
Пірнає в туманність, неначе веслом,
І холодном владу скріпляє.
Без серця цей космос, немає душі,
Лиш вакуум, що все поглинає,
І сонце не світить, немов уночі,
У кризі так гірко страждає.
Гукає із криком мене Альбіон,
Від нього, мов льодом покрилась,
Мене пригорнув ти: "Кохана - це сон",
В обіймах я ніжно топилась.
У нас інший світ, там править тепло,
Кохання у ньому цариця,
І щастя панує, із дива стебло,
Посіяла чудо-сестриця.
Ти наче мій ангел,орбіта моя,
Що жаром крізь бурі проводить,
Немов серед шуму є спів солов'я,
Що ласкою біди знешкодить.
Покликила місяць, в долоні твої,
Хай Всесвіту очі розкриє,
Що всі там планети живі, не німі,
Хай промені рясні посіє.
