|
Усім доброго часу! 30 червня я з командою Книжкового Дворика мав змогу закрити кінець місяця культурно-просвітницькою поїздкою в селище Руда. Оскільки це мальовниче село розташоване в Жидачівському районі наш десант не зміг оминути Гніздичів, де розташована одна із багатьох архітектурних пам'яток краю – монастир кармелітів Святого Герарда (XVIII століття) також там є Вознесенський костел (1868–1894) та каплиця (1903 року).
Дана земля багата не тільки на архітектурні пам'ятки, але й славиться великою кількістю історій. Звісно, що кожен із нас сам обирає свій шлях і в цій примітці я не говоритиму про релігію, а радше закцентую вашу увагу на іншому.
Я без перебільшення, звісно, був у захопленні від природи та її різнобарвності. Величезні дерева-велетні тягнули своє віття до сонця, в той момент, коли птахи доспівували чергову пісні буття.
У селі Руда природа ще більше зачаровувала. Історичне минуле села тісно переплетено із гетьманом війська запорізького Іваном Виговським.
Під деревами в садочку школи сиділа львівська делегація із книгами, яку зібрала Люба Хомчак. Можливо, колись під якимось із тих дерев сидів видатний письменник – Іван Якович Франко. Саме в цьому селі й був написаний вірш «Буркутські станси»
Поділюсь із вами шматком із вірша, який, на мою думку, міг би точно описати атмосферу Толоки.
Звісно, що коли є куліш та забава, звичний нарід вибере смачно поїсти та повеселитися, а не взяти до рук книгу.
«…Кров і труд ось тут здвигне нам
Нову, кращу вітчину!»
(Кохавина, 26 липня 1904) 
ID:
840982
Рубрика: Проза
дата надходження: 05.07.2019 22:43:09
© дата внесення змiн: 06.07.2019 13:26:39
автор: Kukhta Bohdan
Вкажіть причину вашої скарги
|
