глибокі, чисті голоси,
пластичні вивірені рухи,
душа стерильніша сльози,
і тіло легше крильця мухи_
>
категорично тліє день_
порожня вулиця без назви_
зійшлись в одну полярні фази,
дзвенять зірки на дні кишень_
>
гіркий полин / солодкі роси,
ялин спідниці в павутині
посмикує сп’яніла осінь
в строкатій випраній хустині_
>
гірчить соняшникове море,
мовчать порожні циферблати,
над смітником зі скринь пандори
ворон стихають постулати
>
і кожна мить - налите гроно,
і кожен звук – великий вибух_
із чорних списків котрий вибув
під хвилю скинувши харона_
>
між жорен неба та землі,
між криги склом та жаром магми,
гудуть нейрони як джмелі
й горять, що ліхтарі в імлі,
зіниць пробиті діафрагми_
Подобається.
