|
- 1 -
Стежкой, лісовою, що біжить, як лис
Віл, ходой тяжкою
тягне з крамом, віз.
В нім, товар, строкатий
Ґудзики та сіль, забавки дитячі
ще й домашній хміль.
Не одну, годину, та й не один день
Низка возів, креше
з скрипом, в далечень
Схудлі, спраглі… Втома
на хребтах сидить
Та, докучна муха
злісно так, дзижчіть.
(рос.) – В роті, пєрєсохло! Дє б, достать, води?!...
І козак бувалий, «спраглим», догодив.
Він, не перший рік, вже
караван возів
Диким шляхом водить
щоб їх, вовк, не з’їв.
Та, злодюга з лісу, зі своїм ножем
Як, чатує вози, не жахав нікчем
Що, заливши очі, на возах
хроплять!.. А скрізь, гай
ДУБОВИЙ!!!
Як, їх не жахать?!
Що, година - коні, через дві - вози
А розбійник, голий й спраглий до сльози
І грабунок жвавий, по лісах іде
Золота та срібла, що аж гай гуде
І воно ж, лягло все
десь, там, у лісах.
Там, де хижі звірі
там, де хижий птах.
Де, ні хто не бродить!!!
Зайці, та вужі…МедведÍ, та вовки
замість сторожів!
- 2 –
Чим, втамуєш спрагу у рясних кущах?!
Вже, йдемо, чи мало
між дубів, в пітьмах.
Скрізь, зміюк, та вовків
лосів, медведів!!!
Під кущем, під кожним
хтось, да і сидів.
Поспіхом, та жваво, «із ружом» в руках
(рос.) «П’яная орава», наводила жах.
Тут, вербу зламає, там, підстрелить кіз
Спрага, та горілка, нажахала ліс.
І от мов, нізвідки, посеред кущів
ДЖЕРЕЛО – колодязь.
– Хто, пити хотів?!
– Ось, тобі, мотузка! Ось, тобі, «ВІДРО»!
Лиш би нам, горілку
легше пить було!..
Витяг, перший: Влито
мов, в землЮ суху…
Так, пити хотіли
що, звело й міхур.
Напились, хоч трохи
в воду, знов відро.
(рос.) – Хлопци, оторвалось! Ну, от як, на зло!..
Стане при нагоді, потрійний гачок
- Будем, ловить ЦЕБРО!
(рос.) - Петре, да ти чьо!
– Помовчи, служивий
ми ще, при собі!
- «ВІДРО», було нове, та одне, в юрбі!!!
І пішла, рибалка
тільки карасі
Десь
гуляли в лісі… Ну от, геть, усі…
Не було, нікого і от тут, гачок
Зубом, зачепився за корча
як, вовк.
Тягнем, наче ріпку
за мотузку, взявсь:
– Навалімось, браття!
зачеп, відірвавсь.
Тягнем, що є сили
ну, ми ж, прагнем пить
наче, озвірілі.
Чудернацька мить!!!
Повстає, пред очі, з золотом, мішок
Да яка там, спрага
в хлопців, просто, шок!..
Торба - із грошима!!!
Золото – блищить!!!
(рос.) – Я, нє понімаю, ми ж хотєли, піть?!
(рос.) - Дє, «ВІДРО»???
– Стривайте!!! Не порвіть, його!
– Грошей, не чіпайте! Бо, в грошах тих, зло!..
Вдруге
гак, кидають, щоб зловить, цебро.
Знов, за щось, чіпляють!
Знову, тягнуть – зло!!!
(рос.) - «Нічєго»!!!...
– Микита! Голосить не смій…
Бо твоє, сопрано, позкликає, змій!..
Втретє, ловим – тягнем!
Втретє, при грошах!!!
Отака пригода, у Сумських лісах…
- 3 –
Підсумок рибалки:
Цебро нове – є!
Хлопці – вже, не спраглі!
– Хтось, в гаю кує, золоті монети
цілих, три мішки!?
До возів дотягнем, кинимо в діжки.
–"Отче наш", всі знають?! Не хрещені, є?!
Хтось когось – вбиває, хтось когось – клює
атмосфера – ПЕКЛО!!!
В лісі, не до жарт!
- Помолімось браття, за кривавий скарб
За, отії гроші
що блищать, вогнем
Крові, молодої, крові, без імен…
Що, лежали в тиші
у воді, німій
Джерело давнішнє, дало прихист, свій
Та, змива закляття
смертного гріха
Щоб, вогонь шалений
не опік, ділка
І вони, з’явились, знов серед людей…
Так, ніхто й не знає
скільки, в них смертей!
І може, ця пригода,
суцільна билина!!!
Її, співали трави, під чарочку вина
Якомусь, краєзнавцю
що, спав, під полином…
Але, тепер
три торби, на прапорі міськом!!!
ID:
850627
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Байка
ТЕМАТИКА: Історична лірика
дата надходження: 06.10.2019 20:31:18
© дата внесення змiн: 06.07.2023 17:26:49
автор: Максим Шелест
Вкажіть причину вашої скарги
|
