Знаєш... Я багато про тебе думала…
В мене часто зникала реальність.
І, о Боже, як я боялася,
припустити, що закохалась.
Я хотіла здаватись сильною
і холодною, як крижина,
щоб ніхто і торкнутись не зміг
і розбити мою корону.
Мої стіни – пекуча гордість.
Мої принципи – це лиш рани.
Я боюся бути з тобою,
та без тебе мені погано.
Надто пізно казати правду!
Надто пізно тебе любити!
Я вже втратила стільки часу,
твоє серце для мене закрите.
