В її очах тужлива осінь
Сльозиться тихо і дощить.
Як жінка, щастя вона просить,
Буденність сіра її злить.
А ще недавно було літо
І сонця море, і тепла.
Вона тоді уся розквітла
І вся світилась, як зоря.
А поряд з нею ясен-місяць
То цілував, то обнімав.
Як спогад, нагороди висять
За аеропорт, він там встояв.
І не зломили його битви,
Ні шквал ворожого вогню,
Оберегли тоді молитви.
А зараз з Богом він в раю.
А все те кляте перемир’я,
Воно забрало скільки жертв.
Нові у небі є сузір’я,
У перемир’ях ходить смерть.
А осінь плаче, плаче, плаче,
В дні перемир’я йде війна,
І сумно плине в пісні «Кача»,
Удовам спокою нема.
24.11.2019 р.