Заграв скрипаль мелодію сумну,
А скрипка плаче, рве серце йому,
І тужить, душу виливає,
В розпуці скрипаля питає:
- Чому на серці сум , журба,
А радості нема, нема?
- Нема, непевно , вже й не буде,
Жорстокі в світі нині люди.
Кохану втратив назавжди,
В бою убили вороги.
Як дальше жити?! Ти скажи,
Не перебуду й до весни...
І струни рвались без жалю -
Кохану втратив він свою...
А скрипка скиглила уже:
- Ти втратив все, ти втратив все...