Січень, моє біле кошенятко, з пацюками грається, муркоче.
Ще мале, але вже левенятко... Пір"ячком зими його лоскОчу.
А на підвіконні сонце мріє і "зайців" пускає в очі сині.
Знов про вирій зойкнула надія, соловейко тьохкає в калині...
Тихо посміхаюсь я - мить щастя, та ловлю метеликів в долоні.
І стрибає Січень в сніг пухнастий, бо ласкають вуха срібні дзвони.
Небосхилом янголи кружляють і зірки збирають у кишені.
Їх веде стежинонька до раю, де співають про любов блаженні!
Січень закохався в тепле сяйво, що йому Душа без слів дарує.
В цьому світі змерзлий він і зайвий - візерунком смуток розфарбує.
Вуса в молоці у кошеняти, хтось йому налив в горнятко вічність.
Буду його в серці колисати, він найкращий з місяців, мій Січень!
25/01/2020
дуууже гарно 
