Вона була, вона була, була —
вона була всім тим, чим вона казала,
вона була всім тим, що вона вдавала:
вона була принцесою нашого села.
здавалося б, чого мені ще бажати?
— щоб то не було брехнею?
та я хочу від неї ще чогось, і ще, й ще трішки —
та вона неприступна, й я схиляюся перед нею,
щоб читати, немов поему зі своєї уявної книжки:
де ти була минулої ночі?
кохана, з ким ти була минулої ночі?
чи згадувала ти про мене,
як в сльозах обіймаю твій негостинний поріг?
ти — недоторканна; ти відводиш, нудьгуючи, очі,
щоб я лиш про тебе все думав,
а більш ні про що не міг.
як завжди, нам по дорозі; ми розходимося, як завжди;
як завжди, ми розминаємося.
я кажу: ще не холодно, я постою.
а коли повертаєшся,
раптом наважуєшся: "проведи!"
я знаю, що це — неправильно,
та все одно йду з тобою.
naquadria
