_
коли тіло – суцільний пульс_
коли погляд – отруйне жало_
полюс “мінус” на полюс”плюс”_
стеля тиснула / тло дрижало_
>
нескінченна пустеля сну_
філігранні таємні рухи_
в павутинні вібрує муха,
що програла свою весну_
>
ця натхненна собою тінь_
цей годинник, що вигнув стрілки _
вже цурається яну інь,
вже у дзеркала магмі мілко_
>
порцеляновий місяць щез_
захолола спіраль з вольфраму_
вдалий синтез кількох аскез,
штучна сіль на уявну рану_
>
ціль шукає свою стрілу,
звідусіль підступає ранок,
звір тотемний ковтнув смолу
і занурився в шум екрану_
