Поема
З невимовною вдячністю
Любові і Премудрості Божій
за чин незвідань — з любов’ю присвячується
« Говорити небесне
де є пустинька
і як слово оборюю —
бачити —
лише це
розвертає історію.» - І. Ш.
1
моїм місцем
мені будуть висотні цілунки
висотні цілунки
цілунки
тут помістя
тут — луни
і - луни!
як це вільно
людськії зали
ці порожнії зали —
як це добре!
мене в них не знали
світло в Світлі
сила ввіходить у крила
сила в крила
і Світ в Крилах
я ж весь в небі
чи встигали колись?
чи любили...
В Павла вчились
багаті
жінки...
всяк себе обира...
якраз входить пора...
наопак навспаки
навбакир!
тут — помістя
тут — луни
і луни
але й вільні
висотні цілунки
висотні цілунки
і як добре
ох ці людські
ці порожнії зали
і як добре! —
мене
не зв’язали!..
2
Бути в небі!!
я один правду пишу
Йти на крила!!!
ну кому я —
це
в Бозі залишу??
сам як палець!
на Бога вказав
як я Бога залишу?
ще б кого
хто зв’язав
Буде Бог
Космос
замість мене вже Тиша!
єсть у всьому межа
в Тиші сісти
спасатись
спастись — це вража:
це Бог знає
щоб світ ставсь яко плід
все як слід
я до печі Неба —
всуваю!!
мені крила дали
я обпечених просто вражаю
з печі літа
плоди
недопечені прямо
виймаю
все як слід
й до печі — до Неба — всуваю...
бо я знаю.
3
Я бачу світу муку.
Але давно із серця руку
подав Христу
в словах які самі — реальність
і вглиб йду далі
і соловейко заспіває —
для Бога
я прозорість наставляю
а чують — що не в метушні
і богословіє вертаю
це не про Бога
Бог в мені
з Ним — повнота світла
в вікні
Христос — це Вічний День!
у кожнім часі
й дні!
а тьма — як би убить
прозорість — що в мені
і загасить
пісні
а де ваш час?
сини часу пішли
то Вічність
ви довірите Йому
й мені??
10, 12.06.2020
