Холодний ранок й промінчик у вікні,
Самотня іскра полум'я ясного.
Прокинся нарешті, це ж тобі
Дарунок світла серцю дорогого.
Прокинсь, прокинсь, не час вже спати,
Прокинсь, прокинсь, пора іти,
Не час все мучитись й страждати,
Іди, іди і все пройди.
Не нарікай на долю і утрати.
Не нарікай, бо, може, треба так,
Щоб сильним і незламним стати:
Життя ж шалена битва без відзнак.
Стань бунтарем, що рве кайдани,
В стань із колін вічно, щоб не скніти,
Спіши до бою, хоч глибокі рани,
Біжи скоріш, щоб не закам'яніти.
Холодний ранок й промінчик у вікні,
Ще стільки битв потрібно подолати.
Не нарікай, що так холодно тобі,
А стань промінням, щоб інших зігрівати!
