Переклад з французької
Jean-Michel Maulpoix
Я дев’ять днів мав сповідь біля моря.
Я був на самоті й, здавалось, без богів.
Та тиснула на плечі загадково
Блакить прозора, що без берегів.
Я насолоджувався простором шалено,
Не помічав швидкого часу плин.
Огорнутий тугою незбагненно,
Я відчував у морі брак краплин.
Хотілось запалити в безконечності.
Поставити малу червону крапку –
Знак теплоти і знак сердечності,
Можливість існування до останку.
Я розумію, я лише частинка,
Моя душа оплакує життя.
Проте, я краще стану на коліна,
Аніж піду назавжди в небуття.
