Під жовтим кленом сів старенький жовтень…
Натомлені ноги втопив у опалому листі…
Доріг протоптав-проходив-проминув зі сто сотень,
Втомився-присів відпочити під кленом у жовтому місті…
А поряд летіли-спішили у справах автівки –
Швидкі і юркі – перегони з сусідом і з часом…
Писав старий жовтень на листі кленовім листівки
І розсипав їх над швидкісним містом всі разом…
Присяду скраєчку… Як диво, майстерна робота…
В осіннім багатті згорають дерева і трави…
Уже й не згадаю… та, мабуть, була це субота…
Субота найпершої в жовтні заграви…
Хай осінь з дощем, з вітруганом і з першим морозом…
Та жовтень горить, зігріває потомлені душі…
Минає вже рік… йде поволі з запряженим возом…
Роздає наостанок жовтневі п'янкі і медові груші…
Чудовий вірш! 
