Слабкість як ржа, роз'їдає невпинно голову
І бродить навколо твого крейдяного кола
Залазить під шкіру руками-уколами
Робить тебе невпевненим, злим та кволим
Висмоктує радість похмурим дементором
Заливає в кросівки важкість цементну
І приносить бажання негайно померти
Зазирає в обличчя й питає "а де ти?"
Слабкість, як ржа пахне вологим залізом
У часи коли ти пробитий наскрізно
Збитий з ніг, розпелеханий, руки порізані,
Молишся, Молишся, Молишся слізно
Слабкість приходить ночами й висмоктує гідність
Вона пахне брудом, як пізньо-осіння прілість
Слабкість принесе за собою ще втому і злість
І пахне вона як ментальна прірва і бідність
Слабкість тобі відбиває бажання і нирки
Вона як гадюка до горла твого проникне
Залетить до квартири дощем через кватирку
Слабкість - це ти
Спробуй до цього звикнути
#поезія_ol #поезіяукраїнською
Круто!
