Заповзав під шкіру щем…
Думи ріжуть тіло!..
- Зірка… Сонечко ясне,
ти ж куди поділось?!
Відчай давить серденько…
- Дихати не в змозі!..
Може він близесенько?..
Може на порозі…
Тиша хмарою лягла
на замерзлі плечі…
- Чи подумати могла,
що збере він речі?!
І не снився ж... Був би знак
в снах моїх дівочих,
що поїде просто так!..
- Не поглянув в очі!
Темрява повзе в вікно
та лякає вітер...
- Не кохає! Ось воно!..
Хоч іди на цвинтар…
- Чуєш, милий… не піду!
Заспокою душу!..
Я спалю свою біду...
Плакати не змусиш…
Пройде ніч і всі зірки,
згаснуть, як це лихо!
- Почуття мої гіркі
в даль потягне вихор…
Тільки ти мене колись
пригадаєш з болем!
Не скажу вже: - Повернись!
Прошепчу: - То доля…
До тремтіння пройме холод!..
Не скажу йому…
- Бо гірким став щастя солод…
Тягне у пітьму…
2.01.2021 р.
Фото з інету.
Пройдет ночь ...
Пробежал мороз по коже…
Мысли режут тело…
- Солнце ясное… О, Боже!
Ты куда поделось?!
Мне тоска погубит сердце...
Мне дышать нет сил!..
- Где твое родное тельце?..
А душа?! Сменил?..
Уходить не мог так просто!..
Будто бы сбежал…
Да неужто был ты гостем?!
- Погляди в глаза!..
Тишина нависла тучей…
прикоснулась плеч…
Доля стала невезучей…
- Иль в могилу лечь?!
Мне отчаяние камнем
больно давит грудь!..
- Столько о любви шептал мне!..
Можно ли забыть?!
Темнота ползет в окошко…
будто черный ил...
На душе скребутся кошки!..
- Видно, не любил…
Под ребром как будто гвозди!..
- Скрылся навсегда!..
Ночь пройдет… исчезнут звезды…
Как моя беда…
Знаю, он меня когда-то
вспомнит через боль…
Я лишь рядышком присяду…
Прошепчу: - Чужой…
Будет холодно до дрожи!..
Не скажу ему…
Пусть он сердце не тревожит…
- Мне хватило мук…
2.01.2021 г.
Фото из инета.
