***
Ти ніколи не бачив її у танці.
Не чув, як вона співає, говорить...
Не знав її тиші на світанку чи вранці
Не згадав - зрештою Бог її створить...
Жив Душею та Розумом...Чи розрахунком:
"Так було! І так буде! Бо я так вважаю!"
Життя - є, та минає: Пандори-дарунок,
де сірник пристрасті надто швидко згорає...
"Так було! І так буде! Бо я так вважаю!
Саме я маю право на владу!"
"Ти загрався у велич, себе розважаєш...
Марнославством із розкошів граду...
Схаменися! Ти - ж мудрий, себе пам'ятаєш!", -
Бог писав на скрижалях у горах
Ти почув, сором з себе вже вкотре зганяєш,
А вона посивіла, як морок.
Доки ти грався Долею, враз
З неї спали одвічнії крила.
Небо Вас розділило на час,
Ви себе у печалі закрили.
Назавжди. Бо коли Дух на землю іде,
Чистим Силам навік обіцяє,
Що відбудеться скрізь, де любов віднайде,
Та не там, де його не чекають.
