Як зіниця ока, місяць із-за хмари,
Вигляда широко, пестячи примари,
Обійма пітьмою, заколише в нічці,
Викупа їх коси у чарівній річці.
Часом посміхнеться, а часом заплаче,
І над ранок ляже у чуднім космачі*,
Від проміння сонця зімкнуться зіниці,
Одягнуться в біле хмарки - молодиці.
В білі, білі сукні - у весільні шати,
Рушники святкові стануть вишивати,
Простелять дороги, де їх місяць сходить,
По небесній сині знову з ними бродить...
Місяцю-коханцю, - дивний, кароокий,
У чарівнім танці відрахуй всі кроки,
Змучений - над ранок, затули очиці,
Між хмарок-чаклунок, - дивні молодиці...
«Космач»- означає сонячна долина
(С) Леся Утриско Воробець
Світлина - Богдана Білик
